11/07/2026
Що? Більше чотирьох кілометрів в один бік? — сказала мені мама на півдорозі. — Якби я знала, то далі б не пішла.
Так почалася наша подорож до центру Дурреса з пляжної частини міста.
В Албанії ми вже вдруге, і в Дурресі теж вдруге. Але вперше вирішили (вирішилИ? Ніт, я вирішилА) дійти до самого центру. Минулого року ми настільки нагулялися Копенгагеном, що до Дурреса приїхали просто відпочивати: море, пляж, пісочок- коротше- пляжна валялка і все.
Цього року я вирішила, що все-таки треба побачити справжній Дуррес.
Цікаво:
Дуррес- одне з найстаріших міст Європи.Його заснували грецькі колоністи приблизно у 627 році до н.е.
Пішли пішки. Спочатку вздовж набережної, потім повз новобудов, а далі- порт, де побудоване своє «місто» з морських контейнерів. В цей самий час у порту стояли два величезні круїзні лайнери, які диміли своїми трубами й вражали розмірами.
Далі ми вийшли до центральної частини міста. Першим попався банк, розташований у будинку 1825 року.
Далі - між старою вулицею та набережною є місток, на якому встановили два великі екрани. Цього вечора там транслювали матч Чемпіонату світу з футболу. Люди вже займали місця, свистіли , кричали пили - робили все те, що роблять вболівальники по всьому світу - голосно і не завжди цензурно 😄
Ми прийшли ближче до вечора, тому місто вже ожило. Центральна пішохідна вулиця - маленька - але все одно відразу видно - головна - високі пальми, старі будинки, маленькі кафе, ресторанчики й дуже багато людей.
І тут я побачила Його😄.
На фасаді колишнього театра “Aleksandër Moisiu” стояла статуя рибалки, який тримав величезну барракуду. Не важливо, що він тримав. А от виглядав… От прямо як пожежники на американських календарях. 😄 Обнажений торс, підтягнута фігура, у штанах, з гарпуном… Одним словом — вогонь! Усі грецькі та римські боги в цей момент нервово курять осторонь.😄
Продовження в першому коментарі.